Види і призначення лакофарбового покриття
До малярних відносяться роботи з нанесення лакофарбового покриття. 
Лакофарбові покриття в будівництві застосовують для захисту поверхні від атмосферних впливів, металевих виробів від корозії, дерев’яних виробів від руйнування або зношення, для декоративного оздоблення різних конструкцій, підвищення їх санітарно-гігієнічних і протипожежних властивостей, а також в естетичних і інженерних цілях.
Лакофарбовим покриттям називається один або кілька висохлих, шарів лакофарбових матеріалів, нанесених на поверхню, які в результаті висихання (затвердіння) або протікають одночасно з цим процесів в сполучному (полімеризації, поліконденсації, карбонізації та ін.) Перетворюються в декоративно-захисну плівку, міцно з’єднується з основою.
За оптичними властивостями лакофарбові покриття бувають прозорі і непрозорі;
за ступенем блиску – блискучі або матові;
за характером поверхні – гладкі і шорсткі (наприклад, під фактуру «шагрень»).
Прозоре покриття не закриває текстуру або колір поверхні, що покриваэться або нижнього шару.
Матеріалами для прозорих покриттів є лаки, ефіри целюлози або інші полімери в чистому вигляді або розчинені в легких органічних розчинниках.
Найбільш поширені в будівництві силіконові, акрилові, уретанові та олійні лаки, якими покривають конструкції і вироби з деревини із збереженням видимої текстури (паркетні підлоги, вбудовані меблі, двері), а також декоративну кам’яну крихту при обробці інтер’єрів і фасадів будівель.
Непрозоре покриття повністю закриває природний колір і текстуру поверхні, що покривається. Непрозорі покриття бувають матові, блискучі, одноколірні та з декоративним малюнком.
Стосовно впливу води лакофарбові покриття бувають неводостійкі і водостійкі.
Плівка неводостійких покриттів або розчиняється в воді або під її впливом помітно знижуються її декоративні та експлуатаційні властивості.
До неводостійких відносяться покриття, виконані вапняними, клейовими, казеїновими малярськими фарбами.
Для отримання водостійких покриттів застосовують малярські суміші на водонерозчинних сполуках – лаки, фарби, емалі, масляні і синтетичні малярські суміші, які утворюють на поверхні основи водостійку плівку.
У марку лакофарбового матеріалу після літерного позначення плівкоутворювача ставиться цифра;
- 1 — атмосферостійкі (для зовнішніх робіт),
- 2 — обмежено атмосферостійкі (для внутрішніх. робіт),
- 3 — для антикорозійних покриттів,
- 4 — водостійкі,
- 5 — спеціальні;
- 6 — маслобензостійкі;
- 7 — хімічностійкі;
- 8 — термостійкі;
- 9 — електроізоляційні;
- 0 — ґрунтовки;
- 00 — шпаклівки.
Основний компонент, від якого залежать властивості лакофарбових матеріалів і покриттів, це плівкоутворювач, тому всі лакофарбові матеріали розрізняються за видом плівкоутворювача:
- МА — олійні (масляні);
- ГФ — гліфталева;
- ПФ — пентафталеві;
- МС — Алкідо- та олійно-стирольні;
- НЦ — нітроцелюлозні;
- ЕП — епоксидні,
- ЕФ — епоксиефірні;
- УР — поліуретанові;
- ХВ — перхлорвінілові;
- КО — кремнійорганічні;
- БТ — бітумні;
- КФ — каніфольні;
- КЧ — каучукові;
- МЛ — меламінні;
- МЧ — сечовинні;
- ФО — фенольні;
Лакофарбові покриття, як правило, складаються з шару грунтовки, одного або декількох шарів шпаклівки з проміжними шарами грунтовки, верхнього шару грунтовки і одного-трьох шарів фарбувального складу.
Мета грунтування поверхні – зміцнити верхній фарбується шар, вирівняти її «тягне» здатність, закріпити знаходиться на поверхні пил і підвищити міцність зчеплення (адгезійну міцність) шпаклівки або фарби з поверхнею. Шпатлюванням заповнюють різні нерівності і вирівнюють поверхню, що відбувається під остаточне забарвлення. Забарвлення поверхні виконують для отримання малярської обробки необхідного експлуатаційного якості, кольору і декоративності.
Грунтовка – це розріджена сполука, іноді з невеликою кількістю пігменту, що володіє меншою в’язкістю, ніж фарбувальні склади.
Грунтовка повинна глибоко вбиратися в пори поверхні, створюючи по всій поверхні тонкий шар, який міцно зчіплюється з основою і малярськими покриттями (шпаклівки або складу забарвлення).
Якщо на ґрунтовку безпосередньо наносять фарбувальну суміш, то в якості грунтовки доцільно використовувати цей же склад забарвлення, але розріджений розчинником.
Шпаклівкою називають склади, застосовувані для вирівнювання поверхонь, що мають нерівності до 2 мм, і для створення гладкої однорідної поверхні, яка не має помітних на око пір, раковин, тріщин, подряпин, вибоїн і інших дефектів і придатною для грунтування і фарбування або для обклеювання шпалерами і синтетичними плівками.
Густі шпаклівки застосовують для заповнення тріщин, раковин і вибоїв розміром до 5 мм. Дефекти більшої глибини закладають полімерцементним або гіпсополімерцементним розчином. Кожен шар шпаклівки обов’язково грунтують. Грунтовка, просочуючи тонкий зашпакльований шар, зміцнює його і додає поверхні підвищену адгезію (зчеплення) до подальших шарів малярського покриття.
Для виконання остаточної малярської обробки застосовують різні склади забарвлень. Від виду фарбувальної суміші залежать технологія і техніка виконання малярних робіт.